Доповідь на засіданні ШМК

Доповідь

на засіданні ШМК класних керівників

Єдині педагогічні вимоги – важливий засіб

підвищення ефективності навчання і виховання

Шановні колеги!

Основними документом, що регулюють діяльність будь-якої організації та визначає права та обов’язки працівників є статут та правила внутрішнього розпорядку; в освітній сфері також правила для учнів тощо.

А. С. Макаренко надавав особливого значення згуртуванню колективу педагогів, його цілеспрямованості у поліпшенні успішності та дисципліни учнів. Він зауважував: «Нормальна робота школи неможлива без згуртованого колективу, який дотримується єдиної методики і колективно відповідає не лише за свій клас, а й за всю школу в цілому».

Єдині педагогічні вимоги до учнів нашого закладу охоплюють всі сфери їхньої життєдіяльності:

Ø прихід учнів до школи

Ø єдині вимоги до зовнішнього вигляду

Ø вимоги до учнів щодо дотримання ними культури навчальної роботи

Ø правила поведінки під час перерви, в їдальні

Ø обов’язки чергового по класу

Ø правила поведінки вдома

Ø правила поведінки у громадських місцях.

Чому сьогодні ми піднімаємо це питання?

Нас усіх турбує низький рівень дисципліни, культури наших вихованців.

Мабуть, тому, що ми десь припускаємося помилок в методиці застосування єдиних педагогічних вимог. То давайте ж розглянемо загальні помилки, що ми їх припускаємося.

1.    Відсутність єдиної педагогічної позиції в колективі вчителів.       

Кожен вчитель уявляє свою  позицію педагога: стиль спілкування, методи впливу на учнів: громадянська позиція , мистецькі уподобання, ставлення до оточуючих, до навколишнього світу, матеріальних та духовних цінностей.

Люди настільки індивідуальні, що в колективі вчителів часом не відпрацьована єдина педагогічна позиція, яка б об’єднала людей в уявленнях про цілі і завдання не тільки навчального, але й виховного процесу.

Результат – наслідок: виникають протиріччя у підходах щодо методів виховання, формування моральних цінностей. Недооцінка деякими педагогами гуманістичних цінностей суспільства, суб’єктивне їх подання, спотворює виховний процес, призводить до прихованих конфліктів серед вчителів. Діти залучаються як до педагогічних, так і до непедагогічних ситуацій (обговорення, роздратування, суперечливе ставлення до світу).

2.    Відсутність єдиних вимог педагогів.

Немає домовленостей між педагогами та вихователями.

Ø наявність щоденників на парті

Ø форма допуску учня у випадку запізнення

Ø обов’язковість запису домашніх завдань

Ø висловлювання сидячі, з місця або стоячі

Ø про довільність пересадки учнів

Ø про субординацію в розмові із вчителем

Ø виконання вимоги на перше прохання

Ø вітання вчителя стоячі

Ø про чистоту робочого місця

Ø про неприпустимість користування мобільним телефоном на уроці

Ø неприпустимість вживання ненормативної лексики тощо.

Здається, ми всі про це знаємо, вчили в інституті, але, на жаль, в педагогічній практиці ми іноді спрощено дивимося на ці речі. Так, у нас складний контингент учнів, складні батьки.   Давайте спитаємо себе: а чи все зроблено?

Перехід із початкової школи до основної супроводжується послабленням єдиних вимог до наших учнів. Ці вимоги послаблюються, розпорошуються, а, іноді й взагалі зникають. Як наслідок, діти дезорієнтуються, ігнорують та, згодом, повністю припиняють виконувати педагогічні вимоги.

Пристосування дітей до різних вимог,  брехня, незібраність, впертість непокора. Не виховуються навики певних дій, стиль спілкування із вчителем. Погіршується соціалізація дітей, але ж вони продовжують подальше навчання.

Педагогічна наука визначила чинники, які унеможливлюють застосування педагогами і виконання учнями єдиних педагогічних вимог.

1.    Авторитарний стиль спілкування я викладання

Зловживання авторитарними методами впливу на особистість учня. Неспівмірність заходів впливу і провини учня, перевищення заходів впливу. Жорстке підпорядкування вимогам.  Функціональний підхід; «Я—вчитель, ти—тільки учень, не більше». Результат-наслідок: пригнічується ініціатива, активність, творчий початок. Відбувається маніпулювання учнями, гальмується розвиток важливих психічних функцій дитини, відбувається жорстка диференціація на «здатних» і «бездарних».

2.    Невміння правильно регулювати міжособистісні стосунки учнів.

Учителі почасту вважають, що не зобов’язаний впливати на контакти учнів, навчати їх стосункам на основі гуманістичних цінностей. Конфлікти, що виникають між школярами, виправдовуються особистими рисами характеру учнів або впливом батьків. У навчально-виховному процесі переважає 1-й компонент.

Наслідком є побудова стихійних міжособистісних контактів та певного ставлення до однокласників, інших людей, світу в цілому. Виховний процес не контролюється, педагогічні ситуації виходять з-під контролю. Учитель починає боротися із наслідками, не усвідомлюючи справжньої причини дратівливості, агресії, тривожності та пасивності дітей. Знижується успішність в навчанні, падає рівень культури в учнів.

3.    Відсутність психологічного захисту і підтримки з боку вчителів.

В колективі не створюються сприятливі умови «ситуації успіху». Відчутне позитивне стимулювання поведінки, переважають репресивні та заборонені заходи. Присутнім є негативний педагогічний прогноз. Учитель не є референтною групою (групою довіри) у цьому випадку.

В учня виникає тривожність і напруга. Діє механізм звикання, почуття провини. Виникає опір педагогічним вимогам. Діти починають брехати, відмовляються від суспільно-корисної праці, дезорганізується дисципліна, з’являється лихослів’я, втрачається шкільна мотивація.

4.    Порівняння класів між собою.   

Деякі учні можуть ставати занадто зарозумілими, у них виникає відчуття певної окремішності, у інших – навпаки, «згортаються» здібності. В учнів формується комплекс власної меншовартості, наслідком якого може стати дезорганізація уроків, непокора вимогам дорослих, відхилення у поведінці учнів, як-то: брехня, прогули, запізнення тощо.

5.    Гучна емоційна мова вчителя.

Така мова може створювати в учнів враження, що вчитель кричить. Від занадто емоційної мови та від гучної мови учні швидко втомлюються, невротизуються, погіршується вербальне сприйняття, засвоєння матеріалу. Може формуватися афективна поведінка. Погіршується культура спілкування. Відтак – погіршується здоров’я учнів.

Можна виділити й непедагогічні помилки, адже існує й такий термін в педагогіці, це такі.

Ø Приниження учні при всьому класі.   

Як результат-наслідок: знижується самооцінка учня, він починає вважати себе нікчемою, формується невпевненість у власних здібностях. Учитель показує свою можливість зневажливо ставитися до тих, хто слабший і залежний.

Причиною є авторитарний стиль  виховання, зниження рефлексії вчителя, занизький рівень культури.

Ø Порівняння учнів між собою.

У цьому випадку в учнів одного соціуму можу формуватися взаємне відчуження. У одних учнів завищується самооцінка, у інших – занижується. Закладаються чинники дратівливості і конфліктності. Причиною є нерозуміння «зон найближчого розвитку учнів». Не враховуються психологічні особливості учня, специфіка виховання тощо: індивідуальність, розумові здібності, особливості характеру.

Ø Зниження рівня культури спілкування вчителя

Наслідком може бути погіршення позитивно-емоційного психологічного клімату в класному колективі. Формується роздратування і агресія, опозиція до вчителя, зниження мотивації до предмету та сприйняття матеріалу. Суттєво знижується культура спілкування серед учнів. Однією з причин цього є невротизація вчителя, певні психологічні деформації, незадоволення роботою.

Ø Критичні зауваження на адресу іншого вчителя

У цьому випадку діти можуть втрачати віру в силу і вплив дорослих, палає авторитет вчителя взагалі. Знижується шкільна мотивація. Може проявлятися егоїзм, бувають випадки брехні. Причиною цього може бути емоційність педагога, невміння контролювати себе.

Ø Перекидання особистої напруги (фрустрації) на дітей

Внаслідок цього у дітей може виникати нервозність, скутість одних і збудження інших, знижуються результати навчання, погіршується сприйняття, виникає бажання уникнути стресора, конфліктів. Це є наслідком невміння вчителя регулювати свій психічний стан, наявність стресового стану вдома або на роботі, невротизації вчителя.

Ø Невротизація педагога (дидактогенія)

Як результат-наслідок – дезорганізація уроку, галаслива поведінка учнів, збудження дітей, погіршення сприйняття, погіршення навчальних результатів, втрата контролю над ситуацією. Діти навіть дозволяють собі знущальне жартування над вчителем, провокуючи останнього на нервовий зрив.

Так стається у випадку відсутності контролю за станом власного здоров’я, підвищення нервової чутливості, слабкої методичної підготовки вчителя, заниження вольових якостей. Причиною може бути також емоційно-чутлива збідненість, відсутність достатнього і повноцінного відпочинку.

Існують способи подолання зазначених негативних чинників, більшість яких мають суб’єктивне походження. Відтак і способи їх подолання мають бути адекватними.  

Сьогодні ми запроваджуємо певну методику висунення єдиних педагогічних вимог. Отже, слід:

-        чітко конкретизувати і систематизувати норми й правила поведінки

-        без зайвої настирливості пояснювати дітям сутність тих педагогічних вимог, що висуваються до них, що регламентують правила для учнів, встановлені в нашому закладі (вимоги до учнів на уроці, під час самопідготовки, вимоги до зовнішнього вигляду, правила поведінки під час перерв, в громадських місцях тощо)

Психологічним результатом виховного впливу бесіди, що проводитиметься з учнями стосовно єдиних педагогічних вимог, є те, що діти мають одразу відчути наявність тих суперечностей, що існують між їхнім набутим і необхідним досвідом.

Висуваючи педагогічні вимоги, вчителю слід дотримуватися певних правил, серед яких: дотримання етичних норм, вибір м’якого тону розмови, встановлення тісного і сприятливого психологічно комфортного середовища, доцільність і розумність педагогічної вимоги.    

Суттєве значення має дотримання певних правил у висування вимог до дітей. Не можна висувати занадто багато вимог, адже вони не зможуть бути дотримані. Слід уникати створення таких ситуацій, коли ці вимоги можуть порушуватися або не можуть бути дотримані. Також важливо враховувати настрої в колективі та думку дітей.

Тільки створюючи умови для стимулювання активної діяльності дітей можна поступово ускладнювати вимоги до дітей, як стосовно поліпшення успішності в навчанні так і стосовно іншої колективної діяльності.   

     Шановні колеги!

Спільна, чітко визначена позиція педагогічного колективу, постійне самовдосконалення, фахове зростання, постійна наполегливість у дотриманні єдиних педагогічних вимог класними керівниками, вчителями та вихователями є важливою запорукою нашого успіху.

  

  

Виступ на педраді

ВИСТУП

на серпневому засіданні педагогічної ради 

СЛАЙД №1

Підсумки роботи шкільної методичної комісії класних керівників за 2016-2016 роки та основні завдання на 2016-2017 рр.

Ø СЛАЙД №2 

«Виховання – велика справа.

Ним вирішується доля людини»

В. Белінський.

Слова не втрачають актуальності і набувають все більшої значущості в наш час. Доля людини залежить від того, як вона вихована. Класичною фігурою в цьому процесі залишається класний керівник. Саме від його особистості залежать зміни. Що відбуваються у становленні дитини. Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, суворість батька.

Методична комісія класних керівників—структурний підрозділ внутрішньошкільної системи керування виховним процесом, який координує науково-методичну та організаційну роботу класного керівника.

У 2016-2017 роках ШМК продовжуватиме свою роботу над проблемою:

Ø СЛАЙД №3  «Виховання активної самостійної особистості, свідомого патріота України, соціально адаптованого до нових умов життя шляхом удосконалення виховного процесу на засадах гуманної педагогіки».

Головними завданнями роботи методичної комісії класних керівників були:

- Сприяння підвищенню теоретичного, науково-методичного рівня підготовки класних керівників з питань педагогіки та психології, знань щодо сучасних технологій, моделей, оптимальних форм та методів виховної роботи з учнями;

- Забезпечення реалізації єдиних принципових підходів до виховання та соціалізації учнів;

- Упровадження сучасних інноваційних технологій на основі програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів»;

- Координація планування, організації та педагогічного аналізу виховних заходів класних колективів:

- Вивчення, узагальнення та використання прогресивного педагогічного досвіду роботи класних керівників.

Кожен класний керівник спланував свою роботу, щоби рівноцінно поєднати виховні справи, зміст яких охоплює різні сфери життєдіяльності дитини; розвивати її природні потреби у спілкуванні, пізнанні, грі, творчості, соціальному визнанні; формувати її стійкий активний інтерес до позакласних справ, забезпечити комфортний емоційний стан.

СЛАЙД №4. Чільне місце в організації роботи шкільної методичної комісії класних керівників займало опрацювання інструктивно-методичних матеріалів, рекомендацій МОН України щодо організації навчально- виховного процесу, а саме: проекту «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років», «Концепція національно-патріотичного виховання», методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, науково- теоретичне забезпечення обласного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».                        

Серед ефективних форм проведення засідань методичної комісії протягом 2015-2016 н.р. були:

         СЛАЙД №5

1.  Презентація «Аспекти виховної роботи класного керівника сучасного загальноосвітнього навчального закладу. Мета, чинники та зміст виховання учня».

2.  Методичний марафон «Ефективні моделі національно- патріотичного виховання», де розглядались наступні питання:

-Форми і методи виховання національної свідомості (кл. керівник 7-А класу Плаксіна С.В.)

-Сучасні підходи до національно-патріотичного виховання молодших школярів (кл. керівник 1-А Антоненко Л.С.).

-Виховання у школярів загальнолюдських та національних цінностей (кл. керівник 8-А Вишнева В.А.)

-Формування національної свідомості учнів, виховання патріотичних почуттів у позаурочній діяльності (кл. керівник 9-Б Брижатюк Н.І.).

       3. Методичний діалог на тему: «Формування морально-духовної, життєво-компетентної особистості школяра».

         -Загальні принципи, критерії, форми діяльності, принципи корекційної роботи з формування моральної духовності школяра (кл. керівник 4-Б Білобровка З.І).

-Морально-етичне виховання в позаурочний час (кл. керівник 2-В Петриченко Н.Е.).

-шляхи формування морально-духовної, життєво компетентної особистості школяра (кл.керівник 6-В Поровенко Н.Е.).

Із зацікавленістю сприймають класні керівники виступи на засіданнях шкільного психолога Труляєва Р.О. Заняття шкільного лекторію дають змогу підвищити науково-методичний, практичний та теоретичний рівень підготовки класних керівників з психології.

Впроваджуються нові форми роботи, відчувається прагнення йти в ногу з часом, працювати в інтересах дитини і задля дитини. Слід відмітити високий рівень проведених класних годин:

1.     Виховна година з ПДР «Знай та поважай дорожні знаки» (кл. керівник 5-В Ривкіна К.В.)

2.     Виховна година «Первоцівт-2016» (кл.керівник 4-А Парган С.М.).

3.     Виховна година «Безпечні канікули» (кл.керівник 2-Б Чернега О.О.).

4.     Виховна година до Дня Перемоги (кл.керівник 7-А Плаксіна С.В).

У 2015-2016 роках продовжувалася робота творчих лабораторій класних керівників із таких напрямків:

СЛАЙД №6.

1.     Виховання громадянських якостей та формування життєвих компетентностей учнів.

2.     Розвиток пізнавальної активності та творчих здібностей учнів.

3.     Розвиток учнівського самоврядування.

4.     Формування професійної орієнтації учнів школи.

Робота в творчих лабораторіях сприяла виявленню кращого досвіду в роботі класних керівників, дала змогу ознайомлюватися з кращим педагогічним досвідом.

Кожен класний керівник з учнями старанно готувалися до участі в загальношкільних виховних заходах. За результатами моніторингу найкращими були учні 3-б класу (к\к Манжосова Т.В.), 1-а (к\к Антоненко Л.С.), 5-а (к\к Єсько Н.Є.), 6-б (к\к Кожухар І.О.).

 СЛАЙД №7. Класом року був визнаний 3-б клас (к\к Манжосова Т.В.). Учні цього класу стали учасниками Всеукраїнського конкурсу шкільних видань, що проводився в Києві та в Миколаєві. Кожен з класних керівників має свої шляхи вирішення, здавалося б, однакових завдань.  І чим вища майстерність класного керівника,  тим результативнішим є процес виховання: менше конфліктів, більше доброти і розуміння у взаєминах між педагогом і його вихованцем.

 СЛАЙД №8,9. Позитивний імідж закладу надає участь в районних, міських, обласних та Всеукраїнських заходах, що є підтвердженням спільної праці вчителів на учнів. Утім, слід зазначити, що, удосконалюючи систему методичної роботи класних керівників, ми відчули необхідність впровадження нових підходів.

Наприкінці навчального року було проведено анкетування класних керівників та класоводів. Проведений аналіз анкет надав підставу для обговорення пропозицій щодо покращення виховної роботи з учнями,  планування роботи методичної комісії класних керівників на наступний рік, творчою групою вчителів.

Однією з обговорюваних тем була проблема перевантаження учнів і класних керівників виховними заходами, зокрема, проведенням класних годин.  Класні години є основним компонентом роботи класного керівника і. відповідно до нормативних документів проводяться щотижня.

Що ж передбачають сучасні підходи?

1)     Планування проведення тематичних класних годин 1 раз на місяць із залученням ініціативних мікрогруп учнів до їх підготовки і проведення

2)     Регламентувати час проведення тематичних класних годин до 45 хвилин, поточних – до 20-30 хвилин. Особливо це стосується учнів початкової школи та учнів середньої ланки (5 класи). Досвідчений класний керівник намагатиметься не затягувати виховну годину і закінчити її до того, як діти відчують втому.

3)      Не проводити класні години за рахунок навчальних занять, передбачити їх проведення за розкладом.

4)       Звичайно, є такі години: перший урок на початку нового навчального року, до дня вчителя та інші, які можна проводити 45 хвилин. Потребує чіткішої координації між класними керівниками та вихователями виховна робота.

Розпочато роботу школи над експериментом за темою: «Психолого-педагогічне забезпечення особистісно зорієнтованої освіти на засадах гуманної педагогіки в загальноосвітньому навчальному закладі», що буде стосуватися усіх ланок навчально-виховної роботи. У рамках роботи ШМК класних керівників буде розглянуто питання: «Формування позитивних взаємовідносин в системі учень-вчителі-батьки» та опрацювання новітніх досягнень педагогічної науки в галузі гуманної педагогіки.

Це питання є надзвичайно актуальним для нашого колективу, як з огляду на контингент учнів та з огляду на факти неетичного спілкування з учнями. На засіданнях ШМК в наступному навчальному році розглядатимуться питання методики проведення КТС як складової навчально-виховної роботи в школі. У методичних рекомендаціях від 17.08.2016 року №1/9-437 «про викладання навчальних предметів в загальноосвітніх навчальних закладах» наголошено, що потужний потенціал для забезпечення єдності навчального і виховного процесів забезпечують такі організаційні форми навчання, як начальний проект колективу, колективна творча справа.

В колективі є певний досвід проведення КТС, де кожен клас працює над виконанням певних доручень, як складових колективної справи. Як приклад, можна навести загальношкільне свято спорту; яскраве, якісно підготовлене свято СЛАЙД №10 «Україна для нас—ми для України».

Такі свята подобаються і вчителям, і батькам, а, найголовніше – учням. Якість проведення забезпечується певним часом для підготовки, конкретизації певних доручень. за характером провідної діяльності їх поділяють на трудові, пізнавальні, художні, спортивні.

Між тим, на сьогодні із структури виховної роботи у нас випадають пізнавальні. Йдеться про КТС, заходи, що мали б на меті застосування учнями здобутих в процесі навчальної діяльності знань, умінь та навичок в позаурочний час.

СЛАЙД № 11. Також заходи, що розвивали б пам'ять, увагу, мислення. Наші діти мають певний потенціал, про що свідчить їхня участь у міських квітневих читаннях.

Обсяг завдань, що стоять перед нами—великий. Якщо спроможемося виховати у наших учнів такі риси, як здатність до критичного мислення, патріотизм тощо, то наше педагогічне завдання буде виконане.